Запровадження інституту приватних виконавців в Україні (25.11.2016 р.)

“Запровадження інституту приватних виконавців в Україні”

Олена Шевчук

Юрист, молодший партнер ЮК “Вічинюк, Гламазда та Партнери”,

головний редактор ВІСНИКА ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ,

номер засобу зв’язку: 063 72 16 885

 

 

 

 

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (проект № 2506а) (далі Закон України) та Закон України № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (проект № 2507а) в новій редакції. 02 липня 2016 року нормативно-правові акти підписані Президентом України. 05 жовтня 2016 року вище зазначені закони набрали чинності. Дані нормативно-правові акти запроваджують інститут приватних виконавців в Україні.

Із запровадженням інституту приватних виконавців в Україні, виникає ряд запитань у наших громадян, а саме: чому запроваджують інститут приватних виконавців в Україні, хто такий приватний виконавець і як вплине дане нововведення на забезпечення виконання рішень суду?

Звичайно, громадяни завжди відносяться двояко до будь-якої реформи, адже звикли до популізму політиків. Проте, перш ніж скептично чи лояльно віднестися до реформування державної виконавчої служби в Україні, потрібно проаналізувати через призму історії, становлення інституту виконавців судових рішень, бо як в народі кажуть: “Без минулого немає майбутнього”.

Фактично формування на українських землях інституту виконавців пов’язане з органами судової влади, адже першими виконавцями судових рішень були пристави. В залежності від періоду нашої історії, соціально-політичного устрою та судових реформ, останні були наділені різного роду повноваженнями. Для прикладу, у період перебування Українських земель у складі Великого князівства Литовського, судовий пристав накладав заборони на відчуження майна. Починаючи з другої половини XVIII ст. обов’язки державного виконавця, виконував посильний суду, який звертав стягнення на майно за місцем знаходження цього майна в присутності шляхтичів, яких запрошував стягувач. Період жовтневої революції у системі формування інституту примусового виконання судових рішень можна назвати розбалансованим. Оскільки, окружні суди були ліквідовані, а в результаті – судові пристави, обов’язки останніх покладалися на волосних та сільських виконкомів та органи міліції, в подальшому взагалі дозволялося виконувати рішення суду різним органам. У період Директорії, було запроваджено інститут судових виконавців та розширено повноваження останніх, а саме до їх компетенції входило: продаж описаного майна, передача майна боржника стягувачеві, охорона майна, щодо якого виник спір. Кодексом судового виконавця став “Наказ судовим виконавцям” 1927 року, який налагодив механізм дій останніх, а саме: надав право складати протоколи щодо осіб, які чинили опір під час здійснення виконавчих дій. Проте судовому виконавцю заборонялося проводити особистий обшук боржника. З вище зазначеного, вбачається, що виконавці безпосередньо підпорядковувалися судам. Процес становлення інституту виконавців судових рішень залежав безпосередньо від впливу законодавства країн, під владою яких перебували українські землі в той чи інший період історії.

Фактично на формування подвійної моделі виконавчої служби в Україні вплинули наступні країни: Болгарія, Словенія, Угорщина та ін., де рішення суду виконується, як державними так і приватними виконавцями. За основу формування системи приватного виконання судових рішень, Україна перейняла досвід Болгарії, проте співставляти інститут приватних виконавців в Україні та Болгарії немає сенсу, адже заробітна плата державного виконавця у Болгарії значно вища за заробітну плату державного виконавця в Україні.

Чому потрібно запровадити інститут приватного виконавця в Україні?

Наразі досить гостро постало питання запровадження інституту приватних виконавців в Україні, адже більш ніж половина рішень суду, що набрали законної сили, не виконуються. Звичайно, Ви запитаєте, чим зумовлений низький показник виконаних рішень суду? Гранично низький показник фактичного виконання судових рішень залежить, як і від об’єктивних так і від суб’єктивних чинників. По-перше, завантаження державних виконавців і відсутність мотивації, а саме достойної оплати праці. По-друге, значні недоліки в законодавстві, щодо питань встановлення системи взаємодії державних виконавців з іншими державами та не державними установами. По-третє, відсутність, як такої, системи контролю над державними виконавцями, а тому останні змовившись з боржником, можуть умисно затягувати процес стягнення боргу. Як кажуть у народі: “Не виконання рішення суду вигідніше ніж його виконання”.

Хто ж такі приватні виконавці?

Згідно ст. 19 Закон України приватний виконавець – це громадянин України, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

До приватного виконавця, як до суб’єкта незалежної професійної діяльності, ставиться ряд вимог згідно Закону України, а саме: вік 25 років; вища юридична освіта (диплом магістра); володіння державною мовою; стаж роботи у галузі права після отримання диплома магістра не менше двох років; складання кваліфікаційного іспиту.

Також до приватних виконавців застосовуються певні вимоги, як і до державних службовців, а саме приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, зобов’язана перш за все, пройти навчання і стажування, а тільки потім подати заяву про допуск та скласти кваліфікаційний іспит. Загальний строк навчання і стажування приватного виконавця складає три місяці. Від проходження стажування приватного виконавця звільняються наступні особи: мають стаж роботи державного чи приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше одного року або помічника приватного виконавця не менше двох років.

Створюється Єдиний реєстр приватних виконавців України, у якому містяться відомості про приватних виконавців. Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації.

Приватний виконавець перш ніж розпочати свою діяльність повинен застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Приватний виконавець за виконання своєї роботи отримує винагороду, яка складається з основної та додаткової. Основна винагорода залежить безпосередньо від виконавчих проваджень, а саме: фіксована сума (виконання рішення немайнового характеру); відсоток суми (від суми, що підлягає стягненню або від вартості майна).

Які позитивні наслідки запровадження інституту приватного виконавця в Україні?

По-перше, порівняно із державними виконавцями – якість їхньої роботи не впливає на розмір заробітної плати, приватні виконавці отримують відсоток від виконаних рішень, а тому вмотивовані якнайшвидше і максимально повно виконати рішення суду.

По-друге, приватні виконавці проходять спеціальне навчання та стажування, що підвищує їх кваліфікацію. Отже, виникне конкуренція між приватними та державними виконавцями, у результаті – ефективність виконання судових рішень зросте.

По-третє, оплата праці приватним виконавцям здійснюватиметься за кошти боржників і стягувачів, а не за кошти держави, доходи приватних виконавців будуть приносити прибуток державі у вигляді податку.

По-четверте, приватні виконавці не виконують рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; рішень про конфіскацію майна.

Можливі негативні наслідки запровадження інституту приватного виконавця в Україні?

Більшість громадськості вважає, що Верховна Рада, реформуючи інститут державних виконавців, хоче узаконити колекторську діяльність або навіть рейдерську.

Приватні виконавці можуть зловживати отриманими повноваженнями, а саме вибірково відкривати виконавчі провадження тільки у прибуткових справах. Звичайно, приватні виконавці будуть націлені виконувати рішення господарського суду, адже з бізнесу можна отримати не поганий дохід. Тому занепокоєність бізнесменів цілком зрозуміла.

Проте, хотілося наголосити, що згідно Закону України нагляд за роботою приватних виконавців буде здійснювати Рада приватних виконавців регіону, Дисциплінарна комісія приватних виконавців та суд, а тому за будь-які не законні дії вчиненні приватним виконавцем при виконанні своїх обов’язків, до останнього можуть застосуватись дисциплінарні стягнення у вигляді зупинення або припинення діяльності приватного виконавця.

Отже, запровадження інституту приватних виконавців в Україні не є гарантією належного виконання судових рішень. Перш за все, гарантією має стати усвідомлення громадянами того, що українське законодавство на шляху до реальних змін. Часто громадяни помилково вважають, що отримання рішення суду про стягнення боргу – це вже стягнутий борг. Хочу заперечити – це лише початок, адже із моменту відкриття виконавчого провадження процес стягнення боргу, може, затягнутися на роки, протягом яких стягувач із-за інфляції зазнає збитків. В будь-якому випадку, перед громадянами, постане вибір або якісне, швидке та затратніше виконання рішення суду, або дешевше, але триваліше.